Люди по-різному бачать світ, адже кожен має своє сприйняття того, що відбувається. Кожен по-своєму бачить щастя та нещастя, ставиться до проблем трагічно або сприймає їх як випробування, яке буде цікаво подолати. Від цього люди діляться на дві категорії – оптимісти та песимісти.
Ми успадкували мозок, який за замовчуванням налаштований на негативне мислення. Не те, щоб ми хотіли почуватися погано — навпаки, він постійно прагне приємних переживань. Але їх не так багато, як нам хотілося б, тому мозку здається, що «все погано». Виходить, що негативне мислення – це опція «за умовчанням». Але ми можемо її змінити та почати дивитися на життя позитивніше. Розповідаємо, як це зробити.
Як стати оптимістом: 7 порад
Слідкуйте за думками
Будете ви в піднесеному чи пригніченому настрої, багато в чому залежить від того, як ви сприймаєте труднощі. У житті буває всяке — і погане, і добре. Важливо, як ви ставитеся до таких ситуацій. Ми не здатні постійно думати в позитивному ключі. Але що ми абсолютно точно можемо, то це звертати увагу на свої відчуття.
Помітивши негативні думки, ми можемо сказати собі: “Знову ти за своє” або “Знаю-знаю, це все витівки мого песимістичного мозку”. Насправді все, напевно, не так погано». Так легше стримувати негативні роздуми та ставитися до них менш серйозно. Отже, вони мають над нами менше влади.
Купайтеся вранці
Ви коли-небудь пробували купатися і нудьгувати одночасно? Спробуйте – у вас нічого не вийде. Це науково доведений факт: за даними дослідження, проведеного Медичною школою Університету співдружності Віргінії, короткострокове занурення у холодну воду працює як антидепресант.
Найкраще купатися вранці — тоді на весь день гарантовано бадьорість духу та піднесений настрій. Спробуйте облитися прохолодною водою в душі. Побачите ефект чудовий!
Подбайте про кого-небудь
Вчені довели: роблячи добро, ми стаємо щасливішими. Допомагаючи іншим долати проблеми, ми відволікаємося від власних сумних думок і починаємо вірити, що все можна виправити. Шведи навіть мають приказку:
«Якщо хочеш бути щасливим, навчися дарувати радість іншим».
Не треба чинити подвиги Геракла, щоб допомогти оточуючим. Іноді прості вчинки багато означають і викликають променисті посмішки. Годувати бездомних тварин або зробити годівницю для птахів, відвезти речі до будинку для людей похилого віку, організувати суботник або пожертвувати гроші на добрі справи — дуже гідні подвиги.
Змініть фокус
Песимізм часто накочує коли ми фокусуємося на негативних аспектах життя. Квартира у нас тісна, зачіска не ідеальна, на роботі неприємний клієнт … Але давайте подивимося на життя з найвіддаленішої, максимальної дистанції. Багато речей з тих, що представлялися дуже важливими, стискаються до крихітних точок, які навряд чи здатні зіпсувати загальну картину. Гарне життя вдається, якщо ми час від часу розглядаємо його у віддалений об’єктив.
“Ніщо в житті не буває так важливо, як ви про це думаєте, – поки ви про це думаєте”
– каже нобелівський лауреат Даніель Канеман. Чим сильніше ми концентруємось на певному аспекті свого життя, тим значніше оцінюємо його вплив на наше життя. Замість того, щоб фокусуватися на дрібницях, частіше дивіться на життя в об’єктив, що віддаляє. Напевно ви помітите, що загальна картина дуже навіть нічого.
Вчіться відстоювати особисті кордони
Часто песимізм і апатія приходять разом із відчуттям, що ми не в змозі контролювати своє життя. Ми розриваємося між роботою, стосунками, сім’єю та повсякденною рутиною. Намагаємося одночасно все встигнути, стримати обіцянки, розрахуватись із боргами. Засмучуємося, що немає часу на щось варте: провести час із близькими чи побути на самоті, не відчуваючи почуття провини. Важко відчувати оптимізм у таких умовах.
Всі ці проблеми свідчать, що у вас недостатньо стійкі особисті межі. Звертайте увагу на відносини та свою роль у них. Подумайте, де ви погодилися на те, чого не хотіли б робити, де поступилися своїми інтересами. Там ваші межі порушено. Навчіться піклуватися про себе – так ви знайдете свободу і відчуєте, що приводів для оптимізму стало набагато більше.
Робіть прогнози
Наш мозок любить робити прогнози. Це активує зону, що відповідає за задоволення, і підвищує вміст дофаміну – одного із гормонів щастя.
Це відбувається тому, що за прогнозу можливі два результати:
- Ви можете мати рацію — і це чудово!
- Або помилитеся – і це дасть вам інформацію, яка допоможе скласти точніший прогноз наступного разу. Вражає, але це теж добре: мозок любить вчитися.
Не важливо, помилитеся ви або маєте рацію – доза дофаміну вам забезпечена. Якщо ви схильні думати про погане, уявіть, що найжахливішого може сьогодні статися. Припустимо, вас образять, проігнорують, звільнять з роботи, обіллють каву в метро… Складіть свій жахливий прогноз.
А потім дивіться, що буде. Якщо прогноз виповниться, ви можете сказати собі: «Ха, я так і знав! Я страшенно прозорливий!» Якщо ні — порадієте з того, що реальність не така жахлива, як ви собі уявляли.
Примусьте когось усміхнутися
Ви, напевно, чули (і відчували на собі), що емоції заразливі. Поруч із сумною людиною ми сумуємо, поряд із веселою почуваємося краще. Використовуйте цю особливість мозку – зробіть так, щоб поблизу завжди хтось усміхався.
Поставте мету: щодня розсмішити хоч одну людину. Розвеселити дитину. Знайдіть цікаву історію для колег. Нагадайте другу про веселу пригоду, яка сталася з вами у дитинстві. Подивіться комедію разом із коханою людиною.
Якщо поряд з вами кожен день буде хтось веселий, життя стане радісним. Не встигнете озирнутися, як від песимізму не залишиться і сліду, а склянка стане наполовину повною.
Наталія Булатова
