Головна причина розчарувань – це ілюзії. Найпоширеніша історія.
У жінки є дуже важливі незадоволені потреби: у безпеці, коханні, близькості.
І ось з’являється чоловік, який каже, що це може дати. Або він просто так виглядає. І зголодніла по любові жінка кидається у стосунки, як у вир із головою, наділяючи цю людину якостями, яких у реальності в неї немає.
Так з’являється ілюзорний персонаж, на якого покладаються великі надії.
Якийсь час все добре, але незабаром обранець починає чинити не так, як «повинен».
А потім повністю змінюється: ігнорує, принижує, знецінює… Але жінка каже собі, що це випадковість, людина просто втомилася, дуже зайнята, у стресі тощо. Тому що ілюзорний світ солодкий та приємний.
Вихід з ілюзій – одне з найскладніших завдань і для самостійного вирішення, і для терапії. Тому що ми дуже швидко з ними зростаємось і відмовитись від ілюзій — як відмовитися від частини себе. Розумом усе розумієш, але щоб прийняти реальність, потрібен час і багато сміливості.
В ілюзії можуть впадати наймудріші та найдосвідченіші з нас. Тому що є кнопки незадоволених потреб і часто вони горять червоним і виють як сирена, так що складно пройти повз, не побачити і не почути.
А бачать і чують, а потім натискають на них далеко не завжди найпорядніші, та й просто люди, які нам підходять.
Тому одна з найцінніших навичок — відрізняти реальність від ілюзії. Набратися сміливості, і уважно подивитися на тих, хто поряд.
Закрити вуха і розплющити очі — звертати увагу не на слова людини, а на її вчинки.
Так, це страшно, так, можливо доведеться відмовитися від любовно збудованих очікувань.
Зате не буде тієї величезної кількості болю, що в ілюзорному світі з кожним днем множиться. Ну, і час заощадиш, звісно.
Страшно і небезпечно – це коли в ілюзії і темно.
А світло правди, хоч і може спочатку боляче засліпити, але дуже скоро очі звикнуть і ти вийдеш у реальний світ, у якому є відданість, чесність, шляхетність та щира безумовна Любов. Реальні, не ілюзорні.
© Tatiana Gromova Godard
