У близьких стосунках потрібна щирість.
І це не про те, щоб плювати людині в обличчя свою “правду”.
Це про відкритість – у повазі і до себе, і до іншого.
Розуміння, що в нього може бути своя правда і вона може сильно відрізнятись від твоєї.
Тому що ви, незважаючи на вашу близькість, багато в чому різні, з різною історією Душі, біографією, картиною світу та ін.
Це про турботу та дбайливість – якщо любиш, не може бути інакше.
Саме щирість допомагає зрозуміти правду одне одного.
Як психолог, я працюю в тому числі і з парами, і знаю, як цінно відкрито говорити один з одним. І часом усе стає на свої місця після однієї-двох щирих розмов.
Люди дуже багато один одного додумують. Приписують обранцям неіснуючі думки та вчинки.
По суті, занурюють у абсолютно ілюзорний світ.
І навіть не намагаються одне одного зрозуміти.
Їм легше не з реальними людьми, а з вигаданими образами.
Часто тому що ці вигадані образи дуже схожі на когось із минулого – як правило, на когось із батьків.
З ким було боляче, але згодом стало звично боляче та зрозуміло. Передбачувано боляче.
І щирість, відвертість була в забороні, висміювалася і навіть була карана.
Ми не відповідаємо за вчинки інших, не можемо їх передбачити.
Але якщо стосунки дорогі, ми можемо говорити про себе, свої почуття, навіть якщо страшно.
Так проясніться цілі, цінності. Стає зрозуміло, чи по дорозі вам. Заощаджується час та сили.
У щирості можна краще зрозуміти й іншу людину, і саму себе.
Щирість – шлях сильних. Тих, хто знає себе і не соромиться своїх почуттів. Не боятися бути вразливим. Тому що щирість – це не про те, що тебе не можуть поранити, а про те, що ти з усім впораєшся і залишишся вірним собі, що б не сталося.
Саме через щирість виникає те унікальне тепло, той рівень близькості, переплетення душ, яке називають безумовною любов’ю.
© Tatiana Gromova Godard
