“Рідні душі” – це не просто образний вислів. Вчені виявили, що друзі мають генетичну подібність, приблизно як чотириюрідні брати та сестри. “На думку професора медичної генетики та політології в Каліфорнійському університеті Джеймса Фаулера, аналіз 1,5 млн. геномів дозволяє говорити про генетичну схожість друзів”.
Ми незбагненним чином тягнемося до людей зі схожими генами. А ці люди, у свою чергу, обирають нас із мільярдів людей, які населяють Землю. Споріднені душі дійсно впізнають одна одну і притягуються одна до одної.
А що виходить із цього тяжіння? Кохання, дружба, симпатія на відстані, підписка в мережі, бажання читати книги чи дивитися фільми, створені спорідненою душею… Варіантів безліч. І це не обов’язково романтичне кохання. Але кохання – воно має багато образів.
Відчуття рідної душі не дурить нас. І є ознаки, що ми справді близькі з людиною.
❇️Ми тільки подумаємо про щось, а він про це говорить. Або пише. І відповідає на непоставлене запитання.
❇️Людині симпатично те саме, що й нам. У нас схожі моральні та естетичні цінності.
❇️Ми сміємося над одними і тими ж смішними речами, жартами. І плачемо над тим же, що й він. Ми збігаємось емоційно.
❇️Ми збираємося подзвонити йому чи написати, а він уже сам дзвонить і пише. І завжди вчасно. Ніколи його дзвінок чи повідомлення не заважає нашим справам і не завдає клопоту.
❇️Нам подобаються однакові запахи. І запах рідної за духом людини, її “дух” нам теж подобається, вона нам близька, як запах мами в дитинстві. Це також вчені відзначили, – найбільша подібність у “рідних душ” у “гені нюху”.
❇️А якщо особистого контакту немає, якщо ми не зустрічалися, нам подобається обличчя людини. Воно привабливе, як обличчя близького родича, знайоме з дитинства. На нього дивишся із задоволенням. І ніколи не забуваєш, – у будь-якому натовпі пізнаєш “споріднену душу”.
❇️Коли ми разом, ми відчуваємо приплив сил. Енергії стає більше. І приходить заспокоєння, – ми відчуваємо себе у безпеці.
❇️І зі “спорідненою душею” не доводиться ні вдавати, ні лицемірити, ми розуміємо один одного і приймаємо такими, якими ми є.
❇️І “рідну людину” хочеться захищати, якщо на неї нападають. Це окситоцин так поводиться. Гормон, який відповідає за розпізнавання “своїх”.
Споріднених душ не так вже й мало. І це велике щастя. Просто частіше ми вживаємо цей вислів щодо кохання, романтичних відносин. Але все набагато ширше! І кожен із нас має родинні духовні зв’язки з іншими людьми, яких розпізнає інстинктивно та дуже швидко.
Між спорідненими душами теж бувають сварки, конфлікти, розставання – як у всіх родичів, звісно. Але вони ніколи не роблять один одному свідомого зла. Завжди дуже переживають, якщо щось пішло не так. І зазвичай повертаються один до одного – бо один без одного їм важко. Найбільша радість життя, як навчав філософ Платон, бути з тим, хто тебе розуміє і приймає.
Тож не пропустіть своїх рідних людей. Довіртеся інтуїції. І пам’ятайте: кохання має багато виразів, це не обов’язково роман. Це може бути ніжна дружба чи повне розуміння на відстані. Повний збіг. І це велике щастя та перевага – мати рідну людину в цьому світі…
Анна Кір’янова
