З’єднуючись із людиною хоч на мить, а тим більше – у близьких стосунках, ми ніби проникаємо один в одного.
У разі близькості – це поєднання тонких тіл, коли вони переплітаються та стають одним.
А потім рухаються далі, але вже з часткою один одного.
Як різні рідини в одному посуді. Хімічна реакція.
І обидва неминуче змінюються.
Будь-які стосунки – це взаємопроникнення двох різних світів. Є твій автономний світ і світ іншої людини. А при контакті з’являється спільна зона, де ці світи зливаються.
Чим ближчі люди, тим більша загальна зона і тим активніше взаємопроникнення.
На рівні тіла, розуму, особистості з усіма її програмами та переконаннями. На рівні Душі, Духа.
Плюс, у кожного з нас є внутрішні чоловік та жінка – сплячі чи активні, гармонійні чи травмовані.
І ось все це поєднується з нашим.
Це, по суті, енергії певної частоти, чистоти та якості, що входять до особистого простору.
Причому навіть якщо люди не разом фізично, вони все одно невпинно проникають один в одного подумки.
Як із любов’ю, так і без.
Суть у тому, що будь-яка взаємодія на нас відбивається і змінює нас. Якщо ми для цього відкриваємось емоційно.
І якщо випадковий контакт пройде “дотично”, то близька взаємодія може змінити “структуру”.
На рівні мозку цей досвід запишеться як нейронні зв’язки.
І стане одним із спогадів.На рівні особистості це будуть нові інстальовані в тебе програми.
На рівні несвідомого це може стати “тінями”, травмами.
На рівні Душі це буде досвідом, який її змінить.
Будь-яка людина на нашому шляху не випадкова. Це або урок-навчання, або дзеркало, або тест.
Або рідна Душа, Ангел-Хранитель…
А може, і Близнюкове полум’я. Тобто Любов-Дар.
Важливо це для себе зрозуміти, перш ніж він увійде в твій простір і ви злиєтеся докупи.
© Tatiana Gromova Godard
