Найкращі вчителі – це наші близькі люди.
Якщо проаналізувати ситуації, що з ними виникають, можна багато про себе дізнатися.
Близькі показують наші залежності, тіні, болючі точки, не зцілені травми та дитячі програми, які заважають і блокують.
Адже ті, хто постійно поруч, впритирочку, можуть до нас будь-коли доторкнутися.
І перед ними не треба вдавати – вони вже не раз бачили нас «роздягненими».
Тож через них можна добре розглянути, зрозуміти себе.
Це найкращий шлях самодослідження та трансформації. Бо побачив щось у собі через іншого – йдеш і з цим працюєш. Або сам знаєш як, або з фахівцем.
І потім повертаєшся у спілкування. Бачиш, що вже виходить, а що ні.
Різні бувають ситуації. Іноді вони про те, що стосунки себе вичерпали чи потрібно шукати їх новий формат. Вчитися говорити “ні”, відстоювати свої межі. Тоді на тебе будуть особливо сильно тиснути і провокуватимуть.
Найгірше, що можна зробити, – це впасти в стан жертви, шукати винного і відмовлятися усвідомлювати суть того, що відбувається.
Наполегливо дивитись на іншого, замість того, щоб подивитися в себе. У нього в союзі з тобою свої завдання, дзеркала та уроки. Розбирайся зі своїми. Змінюєшся ти – висока ймовірність, що зміниться і він.
Хороша новина – те, що ми опрацьовуємо з близькими, важливо не тільки для нашої з ними гармонії, але й для продуктивного спілкування зі світом, у різних сферах. Тому що наші внутрішні програми впливають на все та виявляються у всьому.
Близькі люди – величезна цінність.
Можливість дізнатися та дослідити себе, багато чому навчитися та зцілитися.
Тому якщо навіть ми вирішуємо в результаті від них піти або вийти зі спілкуванням на більшу емоційну відстань, вони гідні подяки.
© Tatiana Gromova Godard
