Якщо ти не полюбиш світ, то ти не зможеш творити. Якщо ти байдужий до краси дерев, як ти зможеш малювати їх? Якщо ти байдужий до співу птахів, як ти зможеш співати? Якщо ти байдужий до музики вітру у гілках сосен, як ти зможеш грати на скрипці?
Лише той, хто закоханий у життя всім серцем, здатний творити. Ось моє послання: єдиний спосіб бути релігійною людиною – бути творчою людиною. Якщо Бог – творець, єдиний спосіб брати участь у Його справі – творити самому.
Нехай любов стане твоєю якістю, і нехай ця якість проявляється не тільки у стосунках з певною людиною — адже полюбивши когось одного, ти тим самим виключаєш решту всесвіту. Дуже нерівноцінний обмін: вибрати собі один предмет любові, виключивши всесвіт, адже раніше всесвіт належав тобі і ти належав всесвіту. Всесвіт обсипає тебе коханням. Не відповідати їй взаємністю означає бути невдячним.
Полюби сонце, місяць, зірки, дерева, річки, гори, людей, тварин — стань коханцем всесвіту. Саме це робить людину релігійною. Коли любов наповнює собою весь простір, коли вона втрачає межі, коли ніщо більше не може утримати її в рамках, коли вона не спрямована на певний об’єкт, але спрямована на все буття, вона стає молитвою. Кохання стає медитацією, кохання несе звільнення.
Чим вище ти сходиш у своїй любові, тим значнішим стає твоє життя. Дедалі більше пісень звучить у твоєму серці, дедалі більше екстатичних миттєвостей ти переживаєш. І у вищому вираженні кохання – коли це Божественне кохання – ти перетворюєшся на квітку лотоса, що випромінює аромат – екстаз. Тоді немає ні смерті, ні часу, ні розуму, тоді ти частина вічності. Тоді не може бути й мови про страх. Якщо смерті немає, який може бути страх? Тоді не може бути й мови про занепокоєння. Якщо немає розуму, яке може бути занепокоєння? Є лише довіра, задоволення, здійснення.
