Я лежала на збереженні багато років тому, до моєї сусідки по палаті постійно їздив чоловік.
Ми були такі молоді, що нас важко було назвати жінками. Але називали: у лікарні всіх так називали. Ми всі чекали на народження дитини в палаті на дванадцять чоловік.
Називалося це “лежати на збереженні”. І була така негарна Світлана з великим животом. Ну, у всіх був живіт, усі були не дуже гарні – там ані душа, ані дзеркала не було. Але Світлана була погана собою і дуже повна, набрякла.
Палата була на першому поверсі. Чоловіки приходили до дружин та розмовляли через підвіконня. Телефонів не було, і жінки гадали та турбувалися: чи прийде їхній чоловік? Не до всіх приходили. Це зрозуміло; працювали всі, їхати далеко, на околицю.
І деякі жінки плакали вночі. У лікарні дуже сумно. А коли чоловік таки приходив, вони висловлювали любов і турботу. І питали: “Ти поїв? Ти знайшов чисту сорочку?”
А до цієї Свєти ходив рудий маленький хлопчина в кепці. Трохи кривоногий і теж не дуже гарний. І щодня, щодня! – Приносив маленьку каструльку. Він її привозив, замотавши в стару ковдру. І в каструльці була варена картопля, ще тепла. Або суп із макаронами. Теплий. Він приїжджав після роботи на заводі, коли години прийому відвідувачів закінчувалися. Але ж ми на першому поверсі були. Він мовчки передавав каструльку Свєті, а вона їла.
Вона і мене пригощала, мій чоловік у армії був.
Потім цей мовчазний рудий хлопець їхав із каструлькою та ковдрою назад. Години дві треба було їхати. І вони майже не говорили. А потім мене виписали.
І цю Свєту я років за п’ятнадцять знову зустріла на вулиці. Вона знову була у положенні. І в неї вже було троє дітей. І вона гарна стала! Повна, але дуже гарна. І машина гарна. Діти також гарні, вона так сказала. І життя хороше, красиве! А за кермом сидів цей рудий хлопець, чоловік. Він залишився негарним, як та алюмінієва пом’ята каструлька. Але у чоловіка головне – не краса. Головне, що усередині. Як у каструльці, де картопля залишалася теплою…
І це тепло не зникає, навіть якщо їхати дві години. Навіть якщо все життя їхати – разом.
