Уявімо собі, що в нашому житті з`являється дехто особливий. Щось типу вірного друга. Так простіше пояснити.
Ми довго почувалися самотніми у цьому світі. Покинутими. Чи навіть загубленими. І тут життя осяюється присутністю когось справді чудового.
Новий друг не нав`язливий. Першим виходить на зв`язок зрідка. Частіше чекає, коли у нас виникне поклик поспілкуватися.
Готовий підставити плече чи жилетку у потрібний момент. Розділити наші тяготи і турботи. Завжди готовий вислухати і втішити, приділити час.
Любить нас від усього серця. Дбає про нас повсяк час. Не вигороджує своїх заслуг. Не вимагає їх визнання.
Спочатку ми на сьомому небі від щастя. Ледь не стрибаємо від радості. Просто у захваті. Всім розповідаємо про нього.
Та з часом звикаємо до його участі в нашому житті. Сприймаємо її як належне. Перестаємо цінувати і бути вдячними за неї.
Можемо стати справжніми споживачами у тих стосунках. Дозволяємо себе любити. Самі не люблячи. Наш друг безстрашно кидається на наш захист. Ми ж не поспішаємо вступатися за нього.
А потім можемо і зовсім відійти від нього. Формалізовуємо спілкування. Не хотячи приділяємо час. Віддаємо перевагу контактам, що обіцяють принести прибутки чи якусь іншу користь.
Навколо нас чимало таких, у кого не було подібних стосунків. Вони запевняють нас, що це марнування часу. Прикладають зусилля, аби зруйнувати ці взаємини.
Відтак ми можемо зрадити цій дружбі. Раз-по-раз відрікаючись від друга. Так примудряємося втратити дещо дорогоцінне – про що так довго мріяли й просили.
Та через якийсь час усвідомлюємо, що наше життя спустіло без цього спілкування. Поблякло. І нічого не здатне замінити нам того друга в нашому житті.
Нам стає самотньо. Порожньо. Й сіро. Відчуваємо страх, що він не захоче повернутися в наше життя. Не відгукнеться, якщо покличемо. Відштовхне.
Та тим і відрізняється істинно люблячий. Що він не відрікається від нас навіть, коли ми від нього відрікаємося. Тож просто чекає визнання своїх помилок. Нашого бажання продовжити спілкування.
Бог ніколи не полишає нас назавжди. Але й не нав`язує нам Своєї Присутності. Він Любить нас всією Своєю Повнотою і Всеосяжністю.
Але й чекає нашої Любові. Потребує, аби за Нього вступалися перед лукавством світу та глумливістю люду. Прагне отримувати спочинок й притулок у нашому серці..
Благословенного дня всім нам!
© Катерина Когут. Психологиня. Київ.
