Записки, названі Наукою радості, – це мудрість давньої і нової Індії, це заклик до пошуку і набуття духовно-моральних цінностей не в самоті, а в гущавині життя, у спілкуванні з людьми, в роботі, в побуті. Це листи-послання до всіх, чиї серця відкриті до творчості, знання, краси.
Пам’ятай, що радість – непереможна сила, тоді як смуток і заперечення погублять все, за що б ти не взявся. Знання зростає не від твоїх перемог над іншими, перемог,що тебе прославляють. Але від мудрості, спокою і радості, які ти добув в собі тоді, коли цього ніхто не бачив.
Перемагай люблячи – і ти переможеш все. Шукай радісно – і все відповість тобі.
Життя, все життя Всесвіту, завжди твердження. Будувати можна, тільки стверджуючи. Хто ж не може навчитися у своєму житті простого дня, у своїх обставинах радості твердження, той не може стати світлом на шляху для інших.
Чим більше в людині інстинктів самості, тобто чим сильніше він зосереджує думку на своєму “я”, тим більше і глибше його сумніви, тим частіше котяться сльози з його очей, тим завзятіше його боротьба зі своєю плоттю, зі своїми пристрастями, зі своїми буйними, спраглими, не
знаючими спокою думками. У боротьбі з самим собою ще ніхто і ніколи не знаходив порятунку. Бо йдуть вперед тільки стверджуючи, але не заперечуючи.
Не боротьба з пристрастями повинна займати увагу людини, а радість любові до Життя, благословення Її у всіх формах, стадіях і етапах буття.
Немає ні спокою, ні миру в тих істот, що шукають все нових і нових джерел одкровення. Все, що вони підхоплюють з книг і записів, що трапляються їм, все це вони всмоктують верхніми корками розуму, але мало що проникає в їх святая святих, складаючи зерно в їхні серця.
Прості слова, святощі з радістю, вимовлені в світі власного серця, досягають більшої мети, ніж сотні переписаних істин, виловлених з різних “джерел”.
Людина повинна жити так, щоб від неї лилися еманації світу і відпочинку кожному, хто її зустрічає. Зовсім не завдання простої людини стати або намагатися стати святим. Але завдання – неодмінне, обов’язкове завдання кожної людини – прожити своє просте, буденне сьогодні так,щоб внести в своє і чуже існування краплю миру і радості.
Обласкати кожного, хто увійде до вас. Якщо до вас прийшов самотній, віддайте йому всю любов серця, щоб йдучи він зрозумів, що у нього є друг. Якщо прийде скорботний, висвітліть йому життя вашою радістю. Якщо прийде слабкий, допоможіть йому знанням того нового сенсу життя, який вам відкрився. І життя ваше стане благословенням для людей.
Ні в які похмурі або трагічні моменти життя не можна забувати найголовнішого: радості, що ви ще живі, що ви можете комусь допомогти, принісши людині атмосферу миру та захисту.
Простіше, легше, веселіше – ці слова – ціла програма для кожного. У цих словах вбачаю, що висота духу не ярмо, не зречення і не подвиг, а тільки повна гармонія. Вона виражається в постійній, ні на хвилину не порушуваній радісності.
Не набирай на свої плечі боргів і обов’язків, які на тебе ніхто не звалював. Іди радісно.
Прокидаючись вранці, благословляй свій новий розквітаючий день і обіцяй собі прийняти до кінця все, що в ньому до тебе прийде. Творчість серця людини – в його простому дні. Воно
в тому і полягає, щоб прийняти всі обставини свого дня як неминучі, єдино свої і їх очистити любов’ю, милосердям.
Але це не означає зігнути спину і дозволити злу кататися на тобі. Це значить і боротися, і вчитися володіти собою, і падати, і знову вставати, і опановувати перешкоди, і перемагати їх. Бути може, зовні не завжди вдається їх перемагати. Але внутрішньо їх треба перемогти люблячи.
Брати і друзі! Не те вважайте милосердям, що даєте самі або дається вам як борг, обов’язок, важка ноша. Бо то ще стадія упередження. Але то вважайте милосердям, що даєте в радості, в сяючому щасті жити і любити.
Не той любить, хто несе свій борг честі та вірності. Але той, хто живе і дихає саме тому, що любить і радіє, і інакше не може. І любов серця такої людини не брага хмільна і чарівлива, що створює красу умовну, але сама чиста краса, що несе всьому мир і заспокоєння.
Радістю тчеться світла матерія духу, радістю вводиться людина в єднання з людьми, а отже, і з усім Всесвітом.
