Навіть «правильні» речі іноді можна вимовляти в такій формі і в такій тональності, що вони доб’ють людину, яка опинилася в непростій ситуації, а зовсім не добавлять ресурсу. Тому що проблема може бути нерозв’язною для людини не тому, що їй «з нею зручніше жити, ніж без неї», а тому, що вона не бачить виходу або не має ресурсів, енергії для того, щоб вибратися. Про це пише у блозі психолог Ілля Латипов.
Я цілком і повністю за прийняття відповідальності за своє життя та рішення. Але лише без крайнощів. Читаю такий текст:
Не кажи: «Я нещасливий у коханні». Скажи: “Я не можу зацікавити того, кого зараз вибрав”.
Не кажи: «Мене зрадили». Скажи: “Я повірив тому, кому довіряти не варто”.
Не кажи: Мене весь час засувають. Скажи: «Я дозволяю з собою зневажати».
Не кажи: “Мені не пощастило”. Скажи: «Я припустився помилки — і треба зрозуміти якої».
Не кажи: «У наш час усі гроші дістаються шахраям». Скажи: “Я відмовився від грошей на користь чогось іншого, а тепер шкодую”.
Не кажи: «Моя справа приречена на поразку». Скажи: “Я не хочу перемагати”.
Не кажи: «Це нерозв’язна проблема». Скажи: Це та проблема, з якою мені зручніше жити, ніж без неї.
Не кажи: «Я далекий від цього огидного світу». Скажи: «Життя у цьому світі потребує сил та вмінь, яких у мене немає».
Ти сам собі це все зробив. Всі твої неприємності, невдачі, нещастя — це твій власний вибір, або зараз, або зроблений колись у минулому.
Читаю, і так і просяться різного роду продовження у цьому стилі:
Не кажи: «Я загинув у літаку, що впав». Скажи: “Це я дозволив літаку впасти!”
Не кажи: “Мене збила машина”. Скажи: «Я не захотів ухилитись».
Не кажи: “Вони побили мене”. Скажи: “Я вибрав нові незабутні відчуття”.
Не кажи: “Зі мною стався нещасний випадок, і я без ноги”. Скажи: “Я відмовився від ноги на користь чогось іншого”.
Не кажи: «Батьки-алкоголіки кинули мене». Скажи: “Я не зміг бути достатньо привабливим для них”.
Загалом я за відповідальність. Але форма, в якій цю ідею іноді доносять, звучить для мене в такій тональності: Ти за все у відповіді, отримай, невдаха!!! Тільки останній невдаха не може керувати Всесвітом!
Такі браві сентенції нерідко вимовляються людьми, яким дуже складно стикатися з такими явищами, як слабкість, залежність, безпорадність. І що проблема може бути нерозв’язною для людини не тому, що їй «з нею зручніше жити, ніж без неї», а тому, що вона або не бачить виходу, або не має ресурсів, енергії для того, щоб вибратися.
А ще можливий варіант полягає в тому, що проблема справді може бути нерозв’язною. І нерідко вихід із глухого кута в цьому і полягає — у визнанні того, що щось я зробити не можу, що «кінь здох», відгорювати — і спрямувати зусилля в інше русло.
А бадьоре “це все тому, що ти не хочеш” – найчастіше добиває того, хто і так звик мочити себе самого за допомогою провини. Навіть «правильні» речі можна вимовляти у такій формі та в такій тональності, що вони доб’ють людину, а не дадуть ресурсу.
