У Японії, в одному селищі неподалік столиці жив старий мудрий самурай.
Одного разу, коли він вів заняття зі своїми учнями, до нього підійшов молодий боєць, відомий своєю грубістю і жорстокістю. Його улюбленим прийомом була провокація: він виводив супротивника з себе і, засліплений люттю, той приймав його виклик, робив помилку за помилкою і в результаті програвав бій.
Молодий боєць почав ображати старого: він кидав у нього каміння, плювався і лаявся останніми словами.
Але старий залишався незворушним і продовжував заняття. Наприкінці дня роздратований і втомлений молодий боєць забрався геть.
Учні, здивовані тим, що старий виніс стільки образ, запитали його:
– Чому ви не викликали його на бій? Невже злякалися поразки?
Старий самурай відповів:
— Якщо хтось підійде до вас із подарунком і ви не приймете його, кому належатиме подарунок?
— Своєму колишньому господарю, — відповів один із учнів.
— Те саме стосується заздрощів, ненависті та лайки. Доки ти не приймеш їх, вони належать тому, хто їх приніс.
