Колись усе закінчується. Навіть те, що здається нескінченним болем. Закінчується з двох основних причин.
Або за законом циклічності – світло завжди рано чи пізно змінює пітьму.
Або завдяки усвідомленню суті того, що відбувається.
У першому випадку урок може повторитись.
У другому – страждання завершується негайно – як тільки твоє серце, Вище Я дає вірну, щиру відповідь.
Ти розумієш сенс, суть того, що відбувається, свою роль у ньому, береш на себе свою частину відповідальності – не більше, не менше.
І з цим усвідомленням сила твоя виростає, змітаються внутрішні бар’єри, через які не могло проникати у твоє життя світло.
Починається новий етап, рівень, історія.
Все страшне, важке, руйнівне одного разу обов’язково закінчиться.
І у житті людини, і в історії країни, нації.
А ось як саме – залежить від кожного з нас. Адже ми творимо не тільки свою особисту історію, а й вносимо внесок в історію людства.
Кожен важливий і цінний, кожен вирішує – вибрати страх чи вибрати Кохання. У будь-яких проявах. Адже реальність і складається, по суті, зі страху та кохання.
І це вибір ми робимо кожен момент життя.
Що вибираємо – те й маємо.
І в собі, і довкола себе.
У мене відчуття, що щось у глобальному розумінні перемкнулось і людство взяло курс на Любов. І вже зміни стануть очевиднішими.
І особисті, і світові, і Вселенські.
© Tatiana Gromova Godard
