І це не фантазії, а квантова фізика.
За теорією квантової заплутаності, пов’язані один раз один з одним частинки залишаються з’єднаними на енергетичному рівні, навіть коли фізично відокремлюються один від одного. Відстань значення не має, хоч інша частина Всесвіту.
Вчені, які досліджують телепатію, припускають, що у близьких людей така квантова заплутаність створюється на рівні нейронів.
При взаємодії елементарні частинки в нейронах мозку обох входять у заплутаний стан.
Формується квантовий зв’язок, який і призводить до обміну думками на відстані.
Чим ближче нам людина, тим більше частинок у нейронах різних областей нашого мозку переплітаються з її частинками.
І тим більше відчуваємо один одного на відстані.
І тоді “чуємо серцем”.
А насправді виходить, що мозком, можливості якого все ще не вивчені.
Це не лише зв’язок чоловіка та жінки, а й будь-які близькі стосунки.
Адже властивості Душі тим більше не вивчені. І, може, одного разу зустрівшись десь на просторах Всесвіту, ми завжди пам’ятаємо і відчуваємо тих, кого любили, хто був дорогий.
І не лише у цьому земному втіленні.
Залишаємось якось з ними пов’язані.
Може, тому так сильно стукає серце, коли читаємо чи думаємо про споріднені душі, близнюкові полум’я…
Може в цей момент хтось дуже рідний, якого любить і пам’ятає Душа, передає нам послання Любові з іншого кінця Всесвіту.
© Tatiana Gromova Godard
